#Дайджест поводження з дітьми у стресових ситуаціях від психологині Інни Корміленко
Найстрашніше, що у війні страждають наші діти. І саме ми, дорослі маємо вміти їм допомогти. Однак із бесіди зі своїми клієнтами я розумію, що часто батькам не вистачає знань про те, як діяти в екстремальних ситуаціях. Інколи вони відверто кажуть, що навіть при наявності знань не завжди вдається адекватно реагувати у критичних ситуаціях. Батьки теж люди, тому часто губляться.
Раджу всі навики відточувати, повторювати у спокійній ситуації та пропускати «через тіло». Бо м’язова пам’ять швидше відреагує і видасть «план дій», якщо ви кілька разів проробили цю дію самостійно. Практикуйте всі психологічні поради відразу, проробляйте вправи та техніки не соромлячись стороннього ока. І тоді ви зможете швидко відреагувати та бути ефективним помічником для себе, для своєї дитини чи всіх інших у разі критичної потреби.
Звісно неможливо передбачити всі можливі ситуації, які можуть трапитися з нашими дітьми у війні та можуть стати тригерами. Різні реакції можуть трапляться вперше і цілком імовірно, що це може викликати тривогу. Хочу всіх заспокоїти, що з вами та вашими дітьми, у яких би проявах вони не перебували – все добре. Всі реакції - цілком нормальні на сильний стрес.
Пропоную короткий дайджест поводження з дітьми у стресових ситуаціях при різних емоційних проявах.
🟦Страх. У дитини напружені м’язи, особливо на обличчі, серцебиття, прискорене дихання, знижений контроль поведінки. У цій ситуації:
- покладіть руку дитини собі на зап’ястя, щоб вона відчула ваш пульс;
- дихайте глибоко й рівно, попросіть спокійним тоном дихати в одному з вами ритмі;
- слухати дитину, висловлювати розуміння, співчуття;
- за дозволом дитини – обіймати її, зігрівайте своїм тілом, гладьте по спинці;
- не зупиняйте коли дитина плаче, якщо їй це потрібно – дайте виплакатися;
- будьте поруч і показуйте свою любов.
🟦Ступор. Цей стан можна розпізнати через різке зниження або відсутність рухів і мови, немає реакції на шум чи дотики. У цій ситуації:
- підійдіть до дитини, скажіть, що хочете і можете їй допомогти;
- візьміть за руку та попросіть виконувати дії разом із вами, наприклад, йти або впасти на підлогу (під час обстрілів);
- дитина під час ступору може чути та бачити, тому говоріть із нею тихо та чітко (можна на вушко), спробуйте викликати емоції;
- зігніть дитині пальці на обох руках та притисніть до основи долоні.
🟦Істерика. Легко впізнаваний стан за різкими рухами, часто хаотичними й безглуздими діями, голосною мовою, плачем та криком. У цій ситуації:
- залиштеся наодинці з дитиною, створіть спокійну атмосферу;
- намагайтеся контролювати ситуацію з ракурсу фізичної безпеки, щоб дитина не травмувалася;
- несподівано зробіть щось, що може сильно здивувати (наприклад, плесніть у долоні);
- говоріть короткими фразами, без крику, спокійно та впевнено;
- після «істерики» настає втома, виснаження та втрата сил – знайдіть для дитини спокійне місце, де вона відпочине.
🟦Агресія. У дітей проявляється через роздратування, невдоволення, гнів, образу, лайку, м’язову напругу. У цій ситуації:
- зведіть до мінімуму кількість людей навколо;
- дайте можливість дитині випустити емоції назовні без засудження її дій;
- залучіть її до активності з високим фізичним навантаженням, наприклад, разом поприсідайте або виконайте віджимання від підлоги;
- демонструйте доброзичливість;
- в ігровій формі (залежно від вікової категорії) спробуйте розрядити ситуацію.
🟦Нервове тремтіння. Це виглядає начебто дитина змерзла, в неї тремтить все тіло або деякі частини, зупинитися сама вона не може. У цій ситуації:
- візьміть дитину за плечі та потрясіть упродовж 10–15 секунд, причому постійно розмовляючи, описуючи що саме ви робите і навіщо;
- порадьте збільшити тремтіння, наприклад, потрясти стегнами чи плечима; хай дитина спробує наслідувати песика, який після купання струшує з себе воду;
- говоріть із дитиною так, щоб не налякати;
- коли тремтіння вщухне (не раніше), можна обійняти дитину чи ніжно взяти її руки у свої долоні
- не варто накривати чимось теплим і казати «заспокойся!»
🟦Плач. На відміну від істерики при плачу немає порушень в поведінці, але у дитини тремтять губи та спостерігається пригніченість. У цій ситуації:
- не залишайте дитину наодинці;
- за її згоди встановіть фізичний контакт (візьміть за руку, погладьте);
- застосуйте активне слухання, періодично говоріть «так», кивайте головою, кажіть про свої почуття та почуття дитини;
- не підганяйте дитину із заспокоєнням, дайте їй можливість виплакатися.
🟦Панічна атака. Можливими проявами можуть бути страх смерті, відчуття задухи, перехоплення подиху, запаморочення, припливи холоду або жару, сильне серцебиття, пітливість тощо. У цій ситуації:
- попросіть дитину сісти, опустити голову та впертися ногами в підлогу, зосередитися на диханні, повільно вдихаючи та видихаючи;
- переключить увагу та запропонуйте розповісти, що вона бачить і чують.
Ми з вами ніколи не жили раніше у війні. І реакції тіла та психіки можуть проявлятися досить різно і часто несподівано та навіть шоковою. Проте наша психіка знає, що робити, щоб вам допомогти справлятись, вона запрограмована на виживання.
Інна Корміленко, психологиня ГО «Білозерський центр регіонального розвитку»
Ініціативу «Заклади культури в деокупованих громадах Херсонщини як осередки психологічної та правової підтримки мешканців» впроваджує ГО «Білозерський центр регіонального розвитку» за сприянням Програми розвитку ООН (UNDP) в Україні за фінансової підтримки Уряду Данії.
Фото з архіву ГО «Білозерський центр регіонального розвитку» та Сanva
Дописати коментар
0 Коментарі