Способи та техніки подолання образи. Психологічна консультація

Людям властиво ображатися. Чого не скажеш про тваринний світ. Можливо хтось із вас і бачив ображеного їжачка чи вовка? Проте, навряд чи…

Що ж таке образа? Образа – це дитяча емоція, яка виникає дуже рано, у маленьких дітей, коли світ не відповідає очікуванням дитини. Коли дитина ображена, відразу вся увага до неї перенаправлена. Батьки намагаються вплинути, щоб настрій малюка покращився. Це закріплюється у підсвідомості дитини як робоча схема: якщо я ображуся, то всі навколо будуть змінювати це і дадуть те, що я хочу! Дитина зі своїми образами неспроможна розібратися. Проте, коли ми вже подорослішали – це у нашій компетенції. 

Запам'ятайте, що образа, це завжди прояв дитини всередині дорослого!

Для прикладу візьмемо ситуація. На свято жінка чекає від чоловіка квітів. А він приніс торт. Що жінка робить? Правильно, ображається. Жінка очікувала одного, а по факту – вийшло інше. Жінка помилилась у своїх очікуваннях. Проте, визнати це або взяти до уваги не спадає на думку. Люди ображаються на свої власні помилки. 

Як це проявляється? Жінка мовчить або демонструє незадоволення або відпускає саркастичні жарти про дарувальника тощо. Аналізуємо, звідки ж росте образа. Беремо все той же приклад із чоловіком та подарунком. 

«Я на чоловіка образилася, бо я не люблю торти? Бо він ніколи не може мені догодити? Бо я чекала, що він вгадає моє бажання? Бо квіти дарують всі чоловіки, окрім мого? Я завжди дарую квіти і вважаю, що всі мають їх дарувати на свята?»

Бачите який спектр думок та переконань може бути. І тому важливо свою образу вміти розібрати на складові!

Які ж бувають образи?

Перша і найпоширеніша – маніпуляція. Це дитячий варіант образи, яким часто користуються діти і дорослі, в яких перемагає внутрішня дитина. Наприклад, «надула» губки, не розмовляє, образилася. І тоді всі запитують: «А що трапилося? Давай поговоримо? Що тобі потрібно, щоб ти не ображалася?» І ситуація вирішується.

Незначні «образки». Це коли купа претензій і все навколо не так. І зранку погода не підходить. І продавчиня в магазині похмура. І автобус запізнився, і задуха в ньому. І так далі … Такі люди часто всім незадоволені.

Глибока та застаріла образа. Це тривалі образи, які часто переростають у злість та ненависть. Наприклад, було кохання. Розійшлися. Вже і не пам'ятає ніхто, хто ж був ініціатором розлучення, а через 10 років відчуття гніву піднімається, коли люди бачать один одного. 

Ментальна образа. Це образа на весь світ. Так буває, коли дитина незадоволена своїми батьками в дитинстві, коли батьки уособлюють весь всесвіт. Потім дитинка виростає, проте образа на Світ залишається з нею по життю. 

Образа породжує психосоматичні хвороби. Вона часто включає почуття провини. «Чого ж зі мною постійно так! Що ж я за людина така! Спочатку я очікую одного, а воно не відповідає моїм очікуванням. Потім я починаю мстити, бо не справдилися очікування». Наприклад, дівчинка в дитинстві ображається на тата і у зрілому віці мстить всім чоловікам і не може створити родину. 

Як пропрацювати дитячі образи у дорослій голові. 

Включаємо критичне мислення дорослого і аналізуємо ситуацію. Міркуємо з позиції: «Батьки дали все, що вони могли на той час дати!». Навіть коли батьки ставили в куток, це могло бути тому, що так проявлялася турбота і любов. Вони хотіли, щоб дитина була слухняна і подобалася людям. Бо у світі влаштовуються ті, хто подобається людям. 

По справжньому не ображатися – це відпустити!

Признати факт образи. Зрозуміти всі свої думки, розкласти образу на складові (дивися вище). Включити критичне мислення і подивитися на ситуацію очима того, на кого ви ображаєтеся. Повернемося до приклада з подарунком. Чоловік – жива істота. Зі своїми переконаннями і почуттями. І купив торт, бо має свою якусь логіку і погляди. А не тому, що він поганий/неуважний//інше. 

Техніка приборкання образи «Лист».

Візьміть лист паперу. І напишіть всі свої претензії. Якщо брати наш приклад, то до чоловіка. Всі думки які приходять у голову – пишемо, пишемо і пишемо...

«Я думала, що ти принесеш рожеві тюльпани. Я вже і вазу приготувала. Я завжди дарую квіти і ти мав знати це. І зрозуміти, що я люблю квіти. І здогадатися, що я очікую квіти на свята...»

І так далі. Все що приходить – прописуємо. 

Потім варто подумати, що той, на кого ми ображаємося – жива людина. І має свої почуття, стиль життя, свої переконання і свою логіку. І далі пишемо лист з точки зору того, на кого ми ображаємося. В нашому випадку – з позиції чоловіка. Проявляємо емпатію, що відчував він і чим керувався. Скоріше усього він скаже: «Я про квіти взагалі не подумав. Захотілося порадувати тебе, а тут на очі цей апетитний тортик потрапив. Я мріяв, що ми будемо разом його їсти і спілкуватися...»

Порівняйте ці два листи. І який варіант – єдиновірний? Ваші переконання скоріш за все трохи похитнуться. 

Світ не має оцінок. Це людина дає світові оцінку!

Ініціативу «Заклади культури в деокупованих громадах Херсонщини як осередки психологічної та правової підтримки мешканців» впроваджує ГО «Білозерський центр регіонального розвитку» за сприянням Програми розвитку ООН (UNDP) в Україні за фінансової підтримки Уряду Данії.

 

Підготувала
Інна Корміленко

 

Фото з архіву ГО «Білозерський центр регіонального розвитку» та Сanva