В родині образлива людина – рятуйте!

Жінка звернулася за психологічною консультацією щодо частих сварок та скандалів вдома. Вона розповідала про те, що її всі ображають. Вона втомилася плакати, відчувати неповноцінність, непотрібність…

«Може вони і не хочуть мене ображати, проте у більшості фраз, навіть самих безневинних, я чую критику у свій бік. Я постійна якась не така і все роблю не так. Відчуваю себе наче нікчема…Я як слимак якийсь…», — розповідає жінка.

Вона страждає, бо відчуває постійну напругу у родині, а всі «домашні» кажуть їй, що відчувають себе саперами — обдумують кожне слово, підбирають правильні і безпечні слова. Проте, часто це не допомагає. Образа і навіть гнів все одно виникали і проявлялися у сльозах або сварках.

Під час індивідуальних психологічних консультацій я допомогла клієнтці розібратися, чому у неї виникає така реакція і що з цим робити.

Перша причина, яку знайшла жінка – «…я недостатньо хороша…». Так буває, коли ми не вміємо себе цінувати та самі себе знецінюємо. Коли хтось каже, що ви погано прибрали у будинку, неправильно підібрали собі образ і виглядаєте не модно, не вмієте садити квіти у композиції, не зробили на роботі звіт тощо. Відразу вирішуєте: «Якщо мені це кажуть – я погана/поганий. Мене не цінують. Не приймають таким/такою, як я є». Це підсвідоме переконання з’являється тому, що у душі людина вважає, що вона/він недостатньо гідний/гідна та у навколишніх діях інших людей шукає відображення свого переконання.

Друга причина стала для клієнтки відкриттям — це потреба контролювати і панувати над іншими, «бути зверху», бути мега крутою. Коли ми намагаємося продиктувати дорослій людині умови, як йому діяти, ми ніби заперечуємо його право діяти на свій власний розсуд. Це схоже на «покарання». А карають, як правило або дитину, або слабку особистість. Тож ми ставимо людину у позицію жертви. Тим самим – визнаючи свою силу та уявний авторитет. Це викривлене розуміння, яким чином можна бути значущим.

І третє, що з’ясувала сама про себе клієнтка, що ображатися їй звично і навіть приємно. Коли вона це робить, то і діти, і чоловік, і літні батьки метушаться, намагаються догодити, жаліють, якимось чином намагаються загладити провину і приділяють їй увагу. Все це робить її – «центром Землі». Іншими словами – вона цінна.

Якщо ви впізнали себе, то виникає логічне запитання: а що з тим робити? Йти до психолога і працювати над собою. Вчитися любити себе, ставитися до себе із повагою та цінністю. Якщо вас цьому не вчили, то зараз саме час опанувати нові уміння: відстежувати ситуації і моменти, коли образа починає виникати і набирати обертів, аналізувати першопричини, навчитися ставитися до себе з позиції друга та освоїти постійну самопідтримку. Важливо також приймати участь в групах підтримки для жінок за програмою “Між нами”. Саме тут можна обговорити складні особисті питання, навчитися навичкам саморегуляції, заземлення та навчитися з добротою ставитися до себе, знайти підтримку.

Тепер клієнтка вчиться сприймати всі дії і поведінку людей не такими значущими і вагомими. Її внутрішній світ, її спокій і рівновага – це зона впливу і регуляції її самої. Тож вона може обирати, що сприймати, а що – пропустити повз себе.

Варто сприймати право кожного діяти на свій розсуд. В кожного з нас є свої мотиви і першопричини до дій та прийняття рішень. Часто позиція «…я приймаю тебе таким який ти є…» стає можливістю пробачити кривднику, не приймати всі його вчинки за намір образити чи просто залишатися у гармонії з собою і бути там, де тобі комфортно.

Підготувала
Інна Корміленко,
психологиня ГО «Білозерський центр регіонального розвитку»

🟦Реалізація проєкту «Психосоціальна підтримка жінок та дівчат з деокупованих громад Херсонщини» стала можливою завдяки партнерству ГО «Білозерський центр регіонального розвитку» з HIAS Ukraine в рамках Фонду реагування на надзвичайні ситуації для жінок та дівчат.




*Фото Сanva