Історія жінки, яка виживає та оживає

Світлана* жила своє спокійне життя в невеликому селі на півдні України. Вона працювала, мала двох дітей і будинок із виноградом біля ґанку. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну прийшло несподівано й голосно: з обстрілами, уламками, нічними страхами.

Одного дня ракета влучила в будинок — дива не сталося, дах зник, кухня зруйнована. Вона схопила дітей і поїхала — куди бачили очі, якомога далі від вибухів. В кожному селі запитувала про житло, аж поки не знайшла хатку, без води і зручностей, але і без «нічних прильотів». 

Знайома робота стала небезпечною та вимагала додаткового часу та зусиль. Кожного дня жінка їхала десятки кілометрів в місто, яке неодноразово обстрілювали. Зарплати ледь вистачало на харчі та проїзд. Але головне — всередині все наче стиснулося в клубок страху. Вона не спала, не їла, боялася змін, боялася втратити останнє, що тримало на плаву та поєднувало з попереднім спокійним життям.

Світлана звернулася за безкоштовною психологічною допомогою до фахівчинь/-ців ГО “Білозерський центр регіонального розвитку”. Вона вже тривалий час слідкувала за соціальними мережами громадської організації, постійно натрапляла на оголошення про безкоштовну допомогу, але не наважувалась подзвонити. Але стан жінки погіршувався, тягнути вже не було куди і вона наважилась на дзвінок. 

Перші слова були тихі, надламані: «Я більше не знаю, хто я…» Під час першої консультації отримала таку необхідну підтримку і головне – прийняття, без оцінок і критики. Нам так цього не вистачає в житті. Спілкування – це простір, де її біль мав право бути.

Під час наступної консультації вона навчилася технік заземлення та дослідила свій страх змін, за яким побачила бажання контролю. Зрозуміла, що багато її реакцій є нормальними в тій ненормальній ситуації, в якій вона опинилась. Дізналась, що можна жити і почуватися по-іншому, якщо обрати інший шлях та діяти маленькими кроками. 

«…Нагадала собі про внутрішню силу — не всі витримали, а я рятувала, шукала, жила. Я тільки почала усвідомлювати, що не зупинялася ні на хвилину», – каже Світлана. – «Я усвідомила, що не “слабка”, а виснажена. І маю право на відпочинок і турботу. Я хочу будувати нове життя. І можу побудувати його на досвіді власної сили».

Пройшов місяць і Світлана продовжує змінюватися. Вона стала більше вірити в себе і зрозуміла свою професійну цінність. Навіть частіше говорить про переїзд у велике місто і пошук нової роботи. Готує своє резюме. Вона не втікає, а усвідомлено ставиться до завдань і намагається робити маленькі  кроки. Почала писати щоденник. Дозволяє собі мріяти — потроху. Вона знайшла підтримку і тепер уже будує плани на майбутнє. Її очі — не порожні, в них є і біль, і світло, і надія. А головне, тепер вона знає, що далі буде, бо далі буде вона – жива і сильна, і все, що вона сама собі дозволить.

Підготувала 

Інна Корміленко, психологиня ГО “Білозерський центр регіонального розвитку”

Нагадуємо, що ви можете отримати безкоштовні юридичні та психологічні консультації при виїзді спеціалісток/-ів до вашого населеного пункту, в офісі організації в Білозерці або за телефонами підтримки:

📍Психологічна допомога – (066) 999-01-42

📍Юридична допомога – (050) 999-01-42

🟦 Безкоштовну психосоціальну та правову допомогу надає ГО “Білозерський центр регіонального розвитку” в рамках проєкту, що реалізовується HIAS Ukraine, за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). Проте це не означає, що висловлені погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй. 

Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) – гнучкий та оперативний інструмент фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.

*Ім’я героїні історії змінено з міркувань дотримання конфіденційності.
**Фото ілюстративне з відкритих джерел.