Як зрозуміти ветерана і зберегти стосунки? Психологічні рекомендації

Війна триває. Безліч родин стикаються з новими викликами у стосунках: зміни в поведінці, емоційне віддалення, складнощі у спілкуванні тощо. З такими запитами дедалі частіше звертаються дружини ветеранів Білозерської громади Херсонської області. Психологиня ГО «Білозерський центр регіонального розвитку» Інна Корміленко надає безкоштовні індивідуальні консультації, тож нещодавно зустрілася з дружиною ветерана, яку турбує емоційна відстороненість свого чоловіка. Досвід, емоції та висновки цієї зустрічі будуть корисними для жінок, які прагнуть підтримати партнера та зберегти близькість у нових обставинах.

В неї сліз не було, але обличчя містило сліди втоми. Трохи розгублена. А внутрішні питання давно переросли в мовчазний біль. «Він інший. Не мій. Мовчить, як стіна. Раніше сміявся, говорив, дбав. А тепер — замкнений, відсторонений… Навіть злий. Все дратує. З ним важко. І боляче».

Зустріч з дружиною ветерана тривала майже годину. Але в цій годині народжувалося і вмістилося найголовніше — розуміння. Психологи й психологині не дають порад! У нас немає наміру - шукати винного. Розмови зовсім не про це. 

Цього разу ми говорили про те, що фронт змінює не лише тіло, а й душу. Про те, що чоловік не став гіршим — він став іншим, бо мусив вижити. А виживання не схоже на щастя…

Жінка слухала, спершу з образою, а потім — з уважністю. Бо вперше за довгий час хтось пояснив, що мовчання — це не байдужість, що агресія — це часто захист, а не напад, що він досі її чоловік. Просто зараз поранений. Невидимо, але глибоко.

Коли зустріч закінчилася, жінка вийшла з кабінету не з готовим рішенням, а з крихітною надією: «Мені не треба терпіти. Але я можу спробувати бути поруч по-іншому. Не як рятівниця, а як людина, яка чує і бачить, навіть коли інший не говорить».

Ця зустріч допомогла підготувати рекомендації дружинам ветеранів, як підтримати спілкування з чоловіком після повернення з війни та як налагодити живий контакт з любов’ю, терпінням і правом на підтримку для кожного з вас.

1. Не квапте події

🙏Дайте час на адаптацію — не чекайте, що він одразу «стане таким, як раніше».

🙏Не питайте усе одразу: «Що там було?», «Ти вбивав?»… Можливо він ніколи не підніме цю тему. Дочекайтеся, поки сам заговорить. 

2. Спостерігайте, не оцінюйте!

🙏Слухайте. Не перебивайте. Не радьте. Тільки, якщо він сам попросить поради.

🙏Уникайте критики та порівнянь із тим, яким він був. Це та ж сама твоя кохана людина, але з новим досвідом. 

3. Показуйте підтримку діями, а не словами

🙏Запропонуйте: «Я поруч, якщо захочеш поговорити» — і справді будьте поруч.

🙏Створюйте простір спокою — без зайвого шуму, натиску, претензій. Дозвольте йому просто бути. Різним. 

        🙏Не сприймайте мовчання як віддалення. Іноді мовчання — це спосіб зберегти себе, не ображаючи вас.

4. Поважайте межі

🙏Якщо він уникає фізичної близькості або віддаляється — не тисніть, не ображайтеся. Якщо важко - звертайтесь до психолога/ині за підтримкою. 

🙏Запитайте, як допомогти чи бути корисною, не нав’язуючи допомогу.

5. Називайте свої емоції. Не замовчуйте почуття.

🙏Якщо вас щось турбує — кажіть про це спокійно: «Мені важко, коли ти замикаєшся… Я поруч, але не знаю як бути». Кажіть від свого імені і тільки про свої почуття. Без звинувачень. 

6. Зберігайте свій ресурс

🙏Займайтеся собою: турбота про себе — це турбота про сім’ю. Ваш ресурс - ключовий. Ви маєте право на відпочинок, підтримку, власні кордони.

🙏Шукайте підтримку: психолог/иня, групи підтримки дружин, подруги... Все підходить. 

7. Побут має бути простим і зрозумілим

🙏Уникайте несподіванок, гучних звуків, хаотичних змін — передбачуваність заспокоює. Тому відкладіть перестановку, зміну місця розташування рушників. Нехай все буде звичним та передбачуваним. 

🙏Питайте прямо: «Як ти хочеш провести день?», «Чи тобі зручно, якщо діти шумлять?» Відкритість у спілкуванні породжує довіру у відповідь. 

8. Пам’ятайте: адаптація — процес

🙏Йому може бути страшно, сумно, соромно або порожньо — навіть якщо не видно.

        🙏Ваша близькість народжується наново — не тисніть, дозвольте їй визріти.

        🙏Пам'ятайте: ви обоє повертаєтесь із війни. Тільки шлях у кожного — свій. І на цьому шляху дуже важливо не втратити себе, щоб потім знову знайти одне одного.

Фрази, які допомагають почати цей процес:

• «Я тут. Якщо захочеш — поговоримо»

• «Я тебе не розпитую, бо поважаю твій досвід»

• «Мені важко, але я намагаюся зрозуміти»

• «Я поруч. Я з тобою. Ти тут не один - ми в цьому разом»

Підготувала 

Інна Корміленко, психологиня ГО «Білозерський центр регіонального розвитку»

Нагадуємо, що ви можете отримати безкоштовні юридичні та психологічні консультації при виїзді спеціалісток/-ів до вашого населеного пункту, в офісі організації в Білозерці або за телефонами підтримки:

📍Психологічна допомога +38 (066) 999-01-42

📍Юридична допомога +38 (050) 999-01-42

🟦 Ініціативу «Підтримка, інтеграція та адаптація ветеранів/-ок Білозерської громади та їхніх сімей» впроваджує ГО «Білозерський центр регіонального розвитку» за сприяння ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Данії.

*Зображення ілюстративне Canva.