Чи може школа розповсюджувати інформацію про учнів?

Нерідко ми надаємо особистий номер телефону для підтримання зв'язку. Так виникає і в навчальних закладах, але мова йде про учнів, вчителі яких мають номери телефонів своїх вихованців. Незаконне використання та розповсюдження особистої інформації про учнів може загрожувати безпеці такого учня та його батьків. 

До Координаційного офісу безпеки при Білозерському офісу Мережі правового розвитку звернулась місцева жителька, яка попросила роз’яснити, чи може вчитель надавати особисту інформацію про учнів (номер мобільного телефону) третім особам? Юрист офісу В'ячеслав Лях роз'яснив дану ситуацію. 

В українському законодавстві одразу кілька законів регулюють питання надання інформації про фізичних та юридичних осіб. Це і Закон «Про інформацію», що регулює відносини щодо одержання і поширення інформації, і Закон «Про захист персональних даних», що визначає захист і обробку персональних даних, і Закон «Про доступ до публічної інформації», який надає право на отримання інформації, що знаходиться у володінні розпорядників. 

Одні й ті ж визначення у цих Законах не ідентичні, а подеколи частково суперечать один одному, чим створюють проблеми із реалізацією особою свого права на інформацію. Тому, юристи офісу розібравшись у тонкощах регулювання відносин щодо поширення інформації, зазначають. 

Закон України «Про інформацію» ототожнює це поняття. У статті 11 цього Закону міститься таке визначення: «інформація про фізичну особу (персональні дані) – відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована…». Аналогічне визначення персональних даних закріплено у статті 1 Закону «Про захист персональних даних»: «персональні дані – відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована». Проте у цьому Законі прямо не сказано, що вся інформація про особу – це її персональні дані. 

Ключовим є розуміння того, яка особа є ідентифікованою, або такою, що може бути ідентифікована. Не виникає, як правило, питань щодо таких відомостей, як ім’я, адреса проживання, індивідуальний податковий номер. Ці дані окремо або в сукупності дають змогу володільцеві цих даних чітко ідентифікувати конкретну особу. Ситуація є трохи складнішою з даними, що ідентифікують особу опосередковано. Наприклад, номер мобільного телефону. Сама по собі інформація про номер телефону не є персональними даними, хоча і стосуються фізичної особи. 

Та якщо ви надали свій номер телефону – це дає змогу ідентифікувати конкретну особу, а отже така інформація стає персональними даними. Так, ми можемо говорити, що персональними даними будуть відомості про номер телефону, ім’я власника та інше. І ці дані будуть захищатись відповідно до законодавства та повинні збиратись із законною метою. 

Тобто, якщо певна інформація дає змогу володільцю виділити із групи людей конкретну особу, то її можна вважати персональними даними. Тому, дані, які самі по собі не є персональними даними, за певних обставин (коли вони дають змогу ідентифікувати особу) ними стають. 

Також, відповідно до Листа Державної служби України з питань захисту персональних даних від 02.04.2012 року № 10/1106-12 зазначено, що Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування і т. п., дані про особисті майнови і немайнови відносини даної особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються в побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних щодо виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану із здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. 

Виходячи з вищевикладеного, Служба рекомендує відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, які перебувають у візитниці, адресної книзі електронної пошти підприємства та списку контактів мобільного телефону, відносити до визначення "персональні дані" фізичної особи. 

З’ясувавши чи відноситься номер телефону до персональних даних про особу, варто також розібратись чи може поширюватись така інформація і в якому порядку. 

Одразу зазначимо, що вільно поширюватись може та інформація про фізичну, юридичну особу, яка є відкритою відповідно до законодавства. Це також стосується інформації, яка раніше була правомірно оприлюднена розпорядником (частина третя статті 6 Закону «Про доступ до публічної інформації»). 

Також поширюватись може конфіденційна інформація про особу, її персональні дані, якщо ця особа надала свою згоду на поширення або самостійно поширила її серед необмеженого кола осіб, наприклад, опублікувала її у соціальних мережах без обмеження режиму доступу. 

В деяких випадках така інформація може поширюватись без згоди особи. Відповідно до частини другої статті 14 Закону «Про захист персональних даних» поширення персональних даних без згоди суб’єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. До таких законів ми можемо віднести, наприклад, податкове чи кримінально-процесуальне законодавство, що надають право відповідним органам отримувати обмежену у доступі інформацію для виконання своїх функцій. 

Зважаючи на викладену інформацію, поширення та надання третім особам інформації про учнів, в тому числі номери їх мобільних телефонів, можливе в разі отримання згоди від їх батьків. 

Довідково:

Координаційний офіс безпеки в Білозерському районі створений в рамках проекту “Безпечні та правоспроможні ОТГ Білозерського району Херсонської області“, що реалізує громадська організація “Білозерський центр регіонального розвитку” у партнерстві з Херсонським місцевим центром з надання БВПД, Станіславською сільською радою, Музиківською сільською радою, Білозерською селищною радою, Білозерським відділенням поліції, Координаційним офісом безпеки в м.Татарбунари при Одеській обласній організації КВУ за фінансової підтримки міжнародного фонду “Відродження“.

Фахівці офісу безпеки надають представникам влади, громадськості, поліції практичну, методичну та консультаційну допомогу у вирішенні питань щодо реалізації безпекових ініціатив, розвивають лідерство та людський потенціал в громаді. Офіс безпеки є платформою для формування безпечного середовища в громадах району.

Координаційний офіс безпеки при громадській організації “Білозерський центр регіонального розвитку” працює в дистанційному режимі і для отримання правової допомоги просимо звертатися за телефоном (095) 087-48-60.