Інколи навіть сильній жінці потрібна пауза та підтримка

Навіть найсильніші виснажуються. Особливо ті, хто звик тримати себе в руках, підтримувати інших і не дозволяти собі слабкості. Саме так до психологині ГО «Білозерський центр регіонального розвитку» Інни Корміленко звернулася Олена*. Вона прийшла не за порадою, а з криком душі — про втому, дратівливість і страх втратити сім’ю, яку лише почала будувати. Її історія — про невидимі наслідки війни, про те, як тіло й душа сигналізують, що межа сил досягнута, і як важливо вчасно почути цей сигнал.

«Мене неймовірно дратує буквально все. Я вибухаю на дрібниці, потім плачу і не розумію, що зі мною…А головне — страждають мої дити і моя друга половинка, з якою ми тільки-тільки починаємо будувати родину. Я боюся, що так дійде до розлучення!»

Так почалася наша розмова з Оленою*. Вона — жінка, яка десятки років жила сама після розлучення. Сильна, відповідальна, завжди «тримає тил». Звикла, що мусить вирішувати все, бо більшу частину життя вся відповідальність була на ній. Вона виховувала дітей сама. І лише нещодавно, під час війни, змогла знову закохатися. Але останнім часом просто не мала сил. Втома, дратівливість, безсоння — усе зливалося в одне велике «не можу». 

Олена просила допомоги, бо не розуміла, чому стала такою нервовою. 

«Я не хочу кричати, але ніби щось всередині вибухає. Це не я!» — казала вона.

Ми почали розбиратися.

І поступово, під час консультації, стало зрозуміло: всередині неї живе ніби дві частини. 

Одна, що контролює все. Інша, що хоче просто зупинитися, лягти і відпочити від усього світу. Перша — сильна, звична, дисциплінована, відповідальна. Друга — тиха, втомлена і мудра. Саме вона просила дати їй спокій і відпочинок.

Ми працювали з образами, з емоціями, зупиняли внутрішній діалог «треба» і «повинна». Зробили невеличку психологічну техніку та Олена почала чути себе. Вона побачила і відчула, що її «нічого не роблю» — це не лінь, а захисний механізм — екстрений спосіб вижити. Її організм кричав про вигорання і потребу у відновленні. 

За кілька днів після зустрічі вона подзвонила і сказала: «Я вперше за довгий час просто спала цілу ніч. І ніхто не постраждав. Я не прокидалася. Не починала в умі будувати плани та складати прогнози.»

За тиждень вона відмітила, що спокійніше реагує на побутові ситуації та перестала кричати коли втомлена і навчилася казати: «Мені треба пауза». Вона стала відчувати близькість і тепло у родині. А головне — дозволяє собі нічого не робити, відновлюючи свої сили.

«Я зрозуміла, що не зламалася. Я не невдаха. Просто втомилася. І тепер я вчуся бути сильною по-новому — через спокій. Ніколи не думала що «лінь» дуже часто — маска болю, розчарування або втрати сенсу. Коли поверну собі трохи сил — почну діяти.»

Іноді дратівливість, крики чи сльози — це не про «поганий характер». Це спосіб, яким тіло і психіка кажуть: «Ми більше не можемо жити в режимі виживання. Стоп. Зроби щось для себе». І коли ми дозволяємо собі паузу, відпочинок і турботу — починаємо повертатися до себе.

Підготувала 

Інна Корміленко, психологиня ГО «Білозерський центр регіонального розвитку»

Нагадуємо, що ви можете отримати безплатні юридичні та психологічні консультації при виїзді спеціалісток до вашого населеного пункту або за телефонами підтримки:

📍Психологічна допомога + 38(066) 999-01-42

📍Юридична допомога +38 (050) 999-01-42

📍Або зареєструйтесь на онлай-консультацію за посиланням: https://forms.gle/sYnnNqu66Rv6JPBv8

Проєкт фінансується Польською Гуманітарною Акцією (PAH)

#РАН #PAH_Ukraine #PolskaAkcjaHumanitarna #PolishHumanitarianAction

*Ім’я змінено з міркувань конфіденційності.

**Зображення ілюстративне Canva.