💛 Дитина шкодить собі – що робити? Психологиня БЦРР на звʼязку!

Психологиня ГО «Білозерський центр регіонального розвитку» Інна Корміленко підготувала матеріал про складну й тривожну тему – самопошкодження у дітей та підлітків. Це лякає дорослих, батьків та опікунів, викликає розгубленість і багато запитань: чому це відбувається і як правильно допомогти, не нашкодивши ще більше. У цьому матеріалі – спокійні пояснення, ознаки, на які варто звернути увагу, і кроки підтримки, що можуть стати для дитини опорою. 

Уявіть, що дитина переживає бурю всередині. Уявили? А ви стоїте поруч – фізично близько, але ж не бачите емоційні хвилі, що накочують, бо буря – всередині. 

Самопошкодження – це крик душі через тіло. Дитина ріже руки, дряпає себе, припікає, завдає інших ушкоджень. І все це не щоб покінчити з життям. Це все щоб якось впоратися з тим, що її переповнює. У психотерапії це називається несуїцидальне самопошкодження (NSSI).

Це сигнал SOS, що всередині є дуже сильні емоції: страх, сором, тривога, біль… Просто дитина ще не навчилася їх «приручати» словами або іншими безпечними способами. Коли вона завдає собі фізичний біль, мозок випускає маленькі «гормони щастя» – ендорфіни. Вони допомагають тимчасово полегшувати страждання. Це маленький острівець спокою посеред бурі.

🔹 Як зрозуміти, що дитина шкодить собі?

Батьки чи близькі часто помічають це за такими ознаками:

• Несподівані порізи, подряпини чи опіки на руках, животі, ногах.

• Одяг, що завжди приховує тіло, навіть у спеку.

• Часті «випадкові» травми, типові пояснення «я впав/ла».

• Замкнутість, відсторонення, тривожність, дратівливість.

Це не про «шукає увагу». Це про сильний внутрішній біль. Про потребу у підтримці і допомозі. 

💬 Як правильно говорити з дитиною?

• Залишайтеся спокійними і присутніми – «Я бачу, що тобі дуже важко. Я поруч і хочу допомогти»

• Приймайте емоції і не применшуйте їх. Краще скажіть – «Мені важливо, як ти почуваєшся». Відкладіть вбік емоційні слова – «Не драматизуй, це нічого». 

• Покажіть, що готові допомогти – «Я хочу допомогти тобі знайти безпечні способи знімати біль» 

• Не карайте і не лякайте. Крики чи покарання лише посилюють сором і тривогу.

• Спрямуйте до професійної допомоги. Психотерапевт/ка, який працює з підлітками, наприклад, DBT (діалектична поведінкова терапія), навчає дітей впізнавати емоції і знаходити безпечні способи заспокоєння. До психіатра/ині звертаються, щоб зрозуміти, наскільки це небезпечно для життя дитини, чи немає депресії або сильного тривожного стану, і за потреби дати ліки, які зменшують тривогу, внутрішній біль і різкі імпульси — щоб дитині стало легше і вона могла нормально працювати з психологом.

🛠 Практична техніка для батьків

🔹Крок 1: Зберігайте спокій. Уявіть, що ваша дитина – човен у штормі, а ви – маяк на березі. Спокій і підтримка допомагають не потонути разом із бурею.

🔹Крок 2: Валідуйте емоції. Це означає визнати, що дитині справді важко, і перестати доводити, що вона «не має так почуватися». Тобто не лікувати, не виправляти і не повчати одразу, а побути поруч із її болем. 

Простими словами для батьків це виглядає так: не сперечайтеся з почуттями дитини, не знецінюйте («та нічого страшного», «інші ж якось живуть»), не читайте моралі, не вимагайте негайно «взяти себе в руки». 

А скажіть: «Я бачу, що тобі дуже важко», «Те, що ти відчуваєш, справді боляче», «Я не до кінця розумію, але я поруч», «Ти маєш право так почуватися після всього, що з тобою сталося». Тоном і тілом показуйте: я не кричу, я не лякаюсь (це дуже важливо!), я не тисну і не відвертаюсь

🔹Крок 3: Зверніться за допомогою

Запропонуйте: «Ми разом знайдемо дорогу, як зробити, щоб тобі було легше – з психологом, з лікарем. Я весь час буду поряд.»

🔹Крок 4: Створюйте безпечні способи розвантаження

• Творчість: малювання, ліплення, музика.

• Спорт: біг, йога, танці.

• Техніки дихання: глибокий вдих на 4, затримка на 4, видих на 6.

• Короткі записники емоцій: писати, що відчуваєш, замість того, щоб шкодити собі.

📋 План розмови з підлітком крок за кроком


• Почніть у спокійному місці. Виберіть час, коли ніщо не відволікає ні вас, ні його і коли ви обоє готові до розмови. 

• Покажіть увагу та турботу – «Я помітила, що тобі важко. Мені хочеться зрозуміти, що ти відчуваєш».

• Запитайте про емоції, а не про порізи – «Що відчуваєш, коли стає дуже важко?» 

• Прийміть будь-яку відповідь без коментарів. Навіть якщо дитина мовчить – її мовчання теж варте уваги. 

• Пропонуйте безпечні альтернативи – «Можемо спробувати малювати, писати, робити вправи на дихання, поки біль сильний». 

• Поступово підключайте професійну допомогу – «Я хочу тобі подякувати та пропонувати, щоб ми разом зустрілися з психологом, який знає, як допомогти впоратися з бурею емоцій». 

• Завжди закінчуйте розмову підтримкою – «Я поруч. Ти не один/одна. Я є у тебе. Ми разом шукатимемо вихід». 

🧩 Коротка пам’ятка батькам

• Самопошкодження – це не погана поведінка, а сигнал тривоги.

• Не залишайте дитину наодинці з цим – підтримка і професійна допомога змінюють ситуацію.

• DBT та психотерапія допомагають навчитися керувати емоціями без шкоди собі.

• Психіатр/ка потрібен, щоб отримати консультацію і якщо треба – медичну допомогу. 

Звертайте увагу на своїх дітей, помічайте, коли їм важко, будьте поруч і бережіть довіру між вами — це найсильніший щит, який допомагає їм пережити будь-яку бурю.

Підготувала 

Інна Корміленко, психологиня ГО «Білозерський центр регіонального розвитку»

Нагадуємо, що ви можете отримати безоплатні юридичні та психологічні консультації при виїзді спеціалісток до вашого населеного пункту або за телефонами підтримки:

📍Психологічна допомога + 38(066) 999-01-42

📍Юридична допомога +38 (050) 999-01-42

📍Або зареєструйтесь на онлайн-консультацію за посиланням: https://forms.gle/sYnnNqu66Rv6JPBv8

Проєкт фінансується Польською Гуманітарною Акцією (PAH)

#РАН #PAH_Ukraine #PolskaAkcjaHumanitarna #PolishHumanitarianAction