Земля знову «вільна», або 7 років під помилковим арештом


Протягом 7 років земельна ділянка мешканця Херсонщини помилково перебувала під арештом. Це не давало чоловікові можливості розпоряджатися землею. Виправити ситуацію, не звертаючись до суду, допомогли у Білозерському офісі Мережі правового розвитку.

Житель Скадовщини Володимир*, звернувшись до Офісу при громадській організації «Білозерський центр регіонального розвитку», розповів, що у 2010 році на його земельну ділянку за рішенням суду (за борги) наклали арешт. Через 2 роки, коли борги було виплачено, арешт скасували – вже іншою ухвалою суду. На тому чоловік і заспокоївся.
Однак, коли нещодавно хотів здати землю в оренду, дізнався, що відповідно до відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, його ділянка все ще знаходиться під арештом. Чоловік розумів, що це помилка, але тим не менш вона не давала йому можливості розпоряджатися землею.

Юрист Офісу В’ячеслав Лях вивчив документи, які надав клієнт, та зробив правовий аналіз ситуації. Враховуючи все це, надав вичерпну консультацію і запропонував Володимиру підготувати обґрунтовану заяву до місцевого відділу державної виконавчої служби з вимогою зняти арешт із земельної ділянки.

У заяві юрист наголосив на наступному:
Відповідно до ч.2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Відповідно до п.6 ч.4 ст. 59 вищевказаного Закону, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, є отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідну заяву Володимир направив до відділу державної виконавчої служби. Довго чекати на позитивний результат не довелося: у встановлені строки арешт з земельної ділянки зняли.

*Ім’я змінено з етичних міркувань.


Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».
Автор: Білозерський центр регіонального розвитку

Дописати коментар

0 Коментарі