Мати встановила факт смерті сина, який помер в окупованому Криму

Син мешканки Херсонщини помер на території окупованого Криму. Мати не могла отримати свідоцтво про його смерть, оскільки документ, виданий у Севастополі, не є дійсним в Україні. Алгоритм допомоги, наданої жінці у Білозерському офісі Мережі правового розвитку, стане в нагоді і клієнтам, і юристам, які стикаються з подібними справами. Юрист В’ячеслав Лях докладно роз’яснює норми діючого законодавства, які варто врахувати при встановленні юридичного факту смерті.

До офісу при громадській організації «Білозерський центр регіонального розвитку»звернулася жителька Білозерського району Марина Сергієнко*. Просила допомогти підготувати заяву до суду, якою можна було б встановити факт смерті сина.

Пані Тамара розповіла, що її син ще в 2013 році виїхав до Криму на заробітки. Працював у місті Севастополі. Там 13 липня 2018 року він помер.

Жінка надала всі необхідні документи, що підтверджували факт смерті сина. Та коли звернулася до місцевого відділу РАЦСу, щоб отримати свідоцтво про його смерть, їй відмовили. Послалися на те, що свідоцтво про смерть видано за формою, встановленою відділом записів актів цивільного стану Ленінського району міста Севастополя Управління РАЦС міста Севастополя. Відповідно, за нинішніх обставин, пов’язаних із окупацією Криму, таке свідоцтво є недійсним документом для українських органів реєстрації актів цивільного стану.

З огляду на викладені обставини, юрист Офісу В’ячеслав Лях вивчив усі надані документи та обставини справи і надав жінці кваліфіковану правову допомогу. Він пояснив алгоритм, за яким має діяти Марина Сергієнко.

Також юрист підготовив заяву до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, подану в порядку ст. 293 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України.

У заяві В’ячеслав Лях всебічно обґрунтував обставини справи та наголосив на нормах діючого законодавства, яке регулює саме ці правовідносини, що допоможуть встановити юридичний факт смерті, а саме звернув увагу суду на наступне:

– Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч.1, 2 ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Згідно з ч.1 ст.11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованої території України», у разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Закон закріплює за державою обов’язок вживати всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування. При цьому, відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актівцивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров’я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно п.2 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, підставами для проведення державної реєстрації про смерть є, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть (форми № 106/0), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024 або фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена на азом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024.

Ці документи подаються до органу державної реєстрації актів цивільного стану, де реєструється смерть. При відсутності підстав для державної реєстрації смерті, визначених у цьому пункті, державна реєстрація смерті проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи.Посилаючись на наведені норми законодавства, суд невідкладно розглянув заяву Тамари Сергієнко та виніс позитивне рішення: заяву було задоволено в повному обсязі – факт смерті її сина визнано.

Посилання на рішення суду в Єдиному держреєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/Review/76017341

*Персональні дані змінено з етичних міркувань.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

Автор: Наталія Юшко/ГО «Білозерський центр регіонального розвитку»