Людина звільнилася: чи нестиме відповідальність за заподіяну матеріальну шкоду

              

Чи може підприємство подати на екс-співробітника до суду для стягнення повної матеріальної відповідальності, якщо людина вже звільнилася за згодою сторін? З таким питанням під час виїзної консультації до співробітників Білозерського офісу Мережі правового розвитку при ГО "Білозерський центр регіонального розвитку" звернувся пан Дмитро, мешканець Херсонщини. Роз’яснення подає юрист Офісу В’ячеслав Лях.

Відповідно до статті 130 Кодексу законів про працю України (КЗпПУ), загальнi пiдстави i умови матерiальної вiдповiдальностi працівників, працiвники несуть матерiальну вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну пiдприємству, установi, органiзацiї внаслiдок порушення покладених на них трудових обов’язкiв.

При покладеннi матерiальної вiдповiдальностi права i законнi iнтереси працiвникiв гарантуються шляхом встановлення вiдповiдальностi тiльки за пряму дiйсну шкоду, лише в межах i порядку, передбачених законодавством, i за умови, коли така шкода заподiяна пiдприємству, установi, органiзацiї винними протиправними дiями (бездiяльнiстю) працiвника.

Ця відповідальність зазвичай обмежується певною частиною заробiтку працiвника i не повинна перевищувати повного розмiру заподiяної шкоди, за винятком випадкiв, передбачених законодавством.

За наявностi зазначених пiдстав i умов матерiальна вiдповiдальнiсть може бути покладена незалежно вiд притягнення працiвника до дисциплiнарної, адмiнiстративної чи кримiнальної вiдповiдальностi.

На працiвникiв не може бути покладена вiдповiдальнiсть за шкоду, яка вiдноситься до категорiї нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержанi пiдприємством, установою, органiзацiєю прибутки i за шкоду, заподiяну працiвником, що перебував у станi крайньої необхiдностi.

Працiвник, який заподiяв шкоду, може добровiльно покрити її повнiстю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу, працiвник може передати для покриття заподiяної шкоди рiвноцiнне майно або поправити пошкоджене.

Отже, якщо працівник завдав шкоди, але при цьому правомірно виконував покладені на нього трудові обов’язки, то матеріальну відповідальність на такого працівника не може бути покладена.

Збиток, нанесений підприємству, працівник може відшкодувати:

• у добровільному порядку – працівник пише заяву, на підставі якого керівник видає наказ; працівник вносить гроші в касу або роботодавець утримує суму, зазначену в заяві, із зарплати працівника;
• у наказовому порядку – якщо розмір збитку не перевищує середньомісячної зарплати працівника, то керівник не пізніше ніж через 2 тижні з моменту виявлення псування (недостачі) видає наказ про стягнення суми збитку із зарплати і ознайомлює з ним працівника під підпис;
• у судовому порядку – якщо розмір збитку перевищує середньомісячний заробіток працівника або працівник, який заподіяв шкоду, звільнився; якщо пропущено строк видання наказу про відшкодування матеріальних збитків і в інших випадках, що виключають можливість видання наказу; при цьому позовна давність – 1 рік з моменту виявлення псування (недостачі) .

Якщо строк звернення до суду був пропущений з поважних причин, то його цілком імовірно поновити. Для цього слід подати до суду заяву та документи, які б вказували на причини затримки.

Для стягнення суми збитку потрібно підготувати наступні документи:

• акт про виявлення шкоди;
• письмове пояснення працівника про причини нанесення шкоди;
• акт внутрішньої перевірки причин виникнення матеріального збитку і висновок комісії, яка проводила перевірку;
• розпорядження (наказ) по підприємству про стягнення з працівника суми збитку (якщо розмір збитку не перевищує розміру середньомісячного заробітку працівника).

Консультації відбулися в рамках проекту "Посилення правових можливостей об'єднаних громад у захисті прав дітей та жінок " за фінансової підтримки Міжнародний фонд"Відродження" та сприяння Мережа правовогорозвитку