В конфлікті батьків та дітей допоможе психолог

 

Сьогодні хочу поговорити про звернення батьків під час війни. Часто це звучить приблизно так: "Я хочу, щоб ви попрацювали із моїм сином/донькою. Всі ці вибухи, різкі звуки, навчання онлайн, обмеженість дій і неможливість спілкування зі своїми однолітками мене дуже турбують. Дитина боїться, замкнена, агресивна, плаче, тривожиться чи не спить (у кожного своє). Хочу полегшити стан своєї дитини"

У більшості випадків поведінка дитини - це відображення поведінки батьків та стану справ у родини. Тому майже завжди я пропоную консультацію мамі або татові, пояснюючи це. Сьогодні одним із прикладів сімейної історії хочу поділитися з вами.  

До мене звернулася жінка (назвемо їх Софія), мама чарівної доньки Лучії - школярки випускного класу. Жінка хвилювалася з приводу замкненості доньки. Розповідала про те, що та годинами не виходить з кімнати. Майже перестала спілкуватися. І поводиться "відлюдкувато". 

На зустрічі з'ясувалося, що така поведінка - це не страхи щодо війни, як вважала мама. Це протест доньки, щодо позиції батьків щодо вибору професії та бажання навчатися поза межами рідного Херсону. Мати категорично заборонила навіть думати про вступ в інших регіонах України. 

 

"Мені спокійніше, коли я бачу свою дитину щодня. Коли можу про неї подбати та піклуватися. Поряд зі мною - вона у безпеці"- аргументувала свою думку Софія. 

Так сформувався конфлікт. 

Працювали над тим, щоб побудувати довіру, яку сторони втратили через конфліктну ситуацію, створити безпечну атмосферу для роботи. На певному етапі мати усвідомила, що її поведінка обмежує волю і свободу доньки, робить її життя "сірим". 

"Я не знаю, що я буду робити, коли донька поїде? Мені здається, що я помру. Навіть якщо вона йде в магазин, то я нервуюся і не можу дочекатися її спокійно. Телефоную. Все життя я була поряд, а зараз вона має поїхати? Це небезпечно - війна, авіаудари в усіх куточках України. Нехай краще буде вдома"

Що ж стояло за такою поведінкою?

Повна відсутність розуміння власних потреб, бажань, інтересів та планів самої мами. Все життя жінка присвятила урокам, приготуванню смаколиків для дітей, опікувалася спортивними змаганнями доньки, її костюмами та спортивними поїздками. І коли прийшов час сепарації - вона розгубилася. З'ясувалося, що відпустивши доньку - її життя "затухне" і навіть "щезне".

"Виявляється, що в мене немає СВОГО життя?! Я точно знаю що любить дитина на сніданок і навіть не знаю, що мені смакує. Я точно переконана, що краще доньці робити і чим вона любить займатися. Але коли зараз спілкуємося не можу нічого сказати про себе. Виходить за 16 років батьківства - розгубила себе..."

В певний момент прийшло  усвідомлення, що живе не своє життя.  Оглянувшись назад зрозуміла, що нещаслива. Тому, що керувалася не своїми бажаннями, почуттями та рішеннями, а просто робила як буде краще дітям. В процесі роботи над собою у жінки відбулася зміна настроїв і поведінки. Це було  неочікуваним для неї самої і її іншої людини - її доньки. Жінці вдалося знайти баланс, щоб і прислухатися до себе, і піти на компроміс, поважаючи думку дорослої доньки. Вчилися мати у фокусі уваги збереження стосунків. 

"Я зрозуміла, що варто помічати і відстежувати себе та свій стан, але не припиняти при цьому звертати увагу на близьку людину",- каже Софія. "І це доволі важко. Бо до цього я просто злилася і дратувалася, що Лучія мене не слухається. Це виснажило мене. І ось ми тут!"

Робота закінчена. І нічого більш яскраво не опише її результат, як звернення Софії до доньки: «Я тебе люблю понад усе! Мені важливо, щоб ти залишилася вдома. Я неймовірно хвилююся за тебе! Але твоє щастя, доня, мені першочергове. Бо я народила тебе, щоб ти насолоджувалася життям. Тому будуй своє життя і знай, що я поряд».

Підготувала 

Корміленко Інна, психологиня ГО “Білозерський центр регіонального розвитку”

Публікація підготовлена в рамках проєкту “Відновлення надання соціальних послуг у звільнених громадах Херсонської області”, що реалізується ГО “Білозерський центр регіонального розвитку” за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст публікації є виключною відповідальністю ГО «Білозерський центр регіонального розвитку» і не обов’язково відображає погляди партнерів