Дитина не хоче вчитися! Психологічна консультація

«Дитина не хоче вчитися! Що робити?»

Навчити її вчитися! Проте, якщо ви гадаєте, що стаття про те, як змусити дитину бути відмінником, то мушу вас розчарувати. Це не про це.

Дитину варто вчити вчитися ще у дошкільному віці. Подумайте, дитина народилася і живе інстинктами. Найголовніший – вижити. Дитиною керує колосальний інтерес.

Ви коли щось нове бачите або чуєте, то що з вами стається? Вам хочеться це роздивитися, посмакувати, спробувати, розібратися як працює і так далі.

Дитина отримує від природи з народження «прошиту» програмку – без кінця цікавитися усім, з чим стикається у житті. Бо все навколо нього/неї – нове!

Що роблять батьки під час дослідження світу дитиною?
Кажуть наступне:
– Не треба туди...
– Не бери...
– Не можна...
– Не лізь...
– Не бігай...
– Не стрибай...
– Поклади....

У цей час ми «гасимо» інтерес дитини до пізнання, до навчання.

Варто в період до 5 років дозволяти і контролювати пізнавальні процеси. Давати те, що дитина прагне робити. Часто виходить на практиці, що спочатку батьки самі талановито відбивають бажання пізнавати щось нове

«Зараз не можна, ще рано тобі! Потім підростеш – будеш робити!»

А потім дитина іде до школи, місця де кожного дня щось нове дається, проте бажання вже брати це нове – немає. Батьки його зруйнували, коли забороняли досліджувати цей світ.

Тому навчати вчитися потрібно з народження! Прищеплювати дитині думку, що світ – це дуже цікава штука; що все нове і досліджувати його – неймовірна пригода. Фіксувати увагу дитини, що отримувати інформацію про всесвіт – це дуже цікаво і захоплююче!

Ми маємо фіксувати успіхи дитини! Дивитися на нього/неї очима: «Ти переможець/переможиця! Ти помітив/помітила! Ти зробив/зробила! Ти наважився/наважилася!»

Багато батьків несерйозно ставляться до ліплення, малювання, танців… Проте, як тільки мова заходить: «Давай вчити цифри», – з'являється діловий і серйозний тон. Дитина зчитує напругу батьків і сам/сама починає нервувати.

Чим більше відчуття ступеня важливості завдання, тим більше внутрішній супротив: «Я не хочу!» Коли весело і цікаво, то присутня легкість. І хочеться отримувати насолоду від процесу. Коли ж це серйозно – це напруження.

Ми маємо заохочувати отримання інформації з малечку. І тоді коли дитина іде у школу – бажання вчитися тільки зміцнішає.

Для прикладу, в якому варіанті для вас більше мотивації?
«Коли ти навчишся читати, буде просто фантастично! Ми зможемо грати у театр і читати по ролях!»
«Читай швидше! Ти не можеш десять слів прочитати за хвилину!»

Навчити дитину може батько або мати, які змінять свої переконання, що головний обов'язок дитини – вчитися! Бо коли це важкий тягар – не дуже хочеться вчитися!

Навіщо дитині вчитися? Ви задавалися цим питанням? Щоб що? Навчитися, наприклад, читати варто, щоб «...самому розгадувати ребуси, які приводять до острова сховищ і знайти скарби. Коли ти можеш читати, то ти з легкістю це пройдеш і не треба допомога. Це буде самостійне досягнення!» Мотивація може бути дуже цікавою. Замість: «Ну прочитай один абзац, а потім я дам планшет з іграми!»

Навіщо писати красиво? Можна «...як курка лапою», а можна «...закарлючки». Проте варто придумати цікаве для дитини пояснення. Наприклад, «...писати лист Санті треба красиво, щоб він зрозумів, що ти хочеш!» Ігрова форма – це найкращий метод!

Якщо варто десять разів повторити вірша, то дитина вже почне капризувати, закачувати очі, плакати...А мама/тато буде починати «закипати». А що якщо вірш намалювати?! По черзі кожен рядочок. У голові складеться історія і вірш вивчитися швидше!

Проте, щоб було цікаво, батькам варто бути креативними. А це – енерговитрати. Тому відповідальність віддається школі. А школа – повертає батькам. Хто залишається «крайнім»? Правильно – дитина.

У перший клас іде горда молода особа, у якої новий портфель, приладдя і кажуть всі, що він/вона дорослий/доросла! Проте дуже швидко з'ясовується, що це не весело, що обов'язків багато і це «напрягає», а прав ніяких не додалося!

Щоб пояснити дитині навіщо вчитися, батькам самим варто зрозуміти це! Навіщо потрібне навчання? Навіщо читати? Навіщо геометрію знати?Навіщо радіуси вчити?

Варто пробудовувати м'яку мотивацію! Підтримувати інтерес до нього варто протягом всього навчання.

«Вчити довжину варто, щоб зрозуміти яку вудочку купувати, щоб з татом піти на риболовлю».
«А біологію потрібно знати, щоб допомогти своєму улюбленцю, у випадку хвороби».

Для дитини повинно бути зрозумілим, навіщо я це роблю! Як це знадобиться в житті?! Як цей новий навик зробить його самостійним?! Головна мрія дітей – почати робити те, що вони хочуть! А для цього варто бути самостійними.

А що робити з підлітками?

«Мій/моя вже в сьомому класі і нічого не хоче! Вам легко говорити. А мені що робити?»
Головне зрозуміти, що ваша дитина не хоче хотіти того, чого хочете ви!
Ось такий каламбур. Але вдумайтеся і усвідомте!

З підлітками варто пробудовувати кордони. Наприклад, «...якщо будуть дзвонити із школи або викликати мене, то я буду тиснути на тебе. А поки ти сам вирішуєш, як можеш свої питання. Я тобі вдячна, що ти самостійний/самостійна і відповідальний/відповідальна».

Залиште підлітків у спокої. Дайте можливість проходити життєві уроки, потрапляючи у неприємності невеликі, у вигляді поганих оцінок. Дайте можливість навчитися відстежувати причинно-наслідкові зв'язки. Самій дитині знаходити вихід із ситуацій. Розв'язувати свої проблеми. Це життєво необхідний навик. Тобто, іншими словами, якщо час втрачено і дитині «відбили охоту» вчитися, залиште його у спокої. Це окрема тема, яку можу підняти, якщо є інтерес. Коментуйте і будемо досліджувати цю тему.

А допомогти своєму підлітку можна ще своїми історіями успіху. Діліться, які складнощі були у вашому дитинстві, і як ви їх долали. Який результат отримували. І при цьому відзначайте найдрібніші досягнення (зверніть увагу, що концентруватися варто не на помилках, а на досягненнях)! Щоб збільшити мотивацію і заохотити до навчання – відзначайте все, що у дитини виходить! І буде вам щастя!

Ініціативу «Заклади культури в деокупованих громадах Херсонщини як осередки психологічної та правової підтримки мешканців» впроваджує ГО «Білозерський центр регіонального розвитку» за сприянням Програми розвитку ООН (UNDP) в Україні за фінансової підтримки Уряду Данії.

Підготувала
Інна Корміленко

Фото з архіву ГО «Білозерський центр регіонального розвитку» та Сanva