Коли юристи безсилі: свекруха позбавила невістку житла

Шлюб Ірини Волинець* не вдався. Чоловік постійно ображав, а потім і вигнав з дому. Черговим ударом для жінки став позов свекрухи про позбавлення її права користування житлом. Історія пані Ірини є показовою: юрист Білозерського офісу Мережі правового розвиткуВ'ячеслав Лях розповів, як не втрапити у подібну ситуацію.

До ГО «Білозерський центр регіонального розвитку» звернулась Ірина Волинець, яка повідомила, що на її адресу прийшла повістка до суду за позовом її колишньої свекрухи, що просила суд позбавити жінку права користування житловим приміщенням.

Наслідком такої вимоги є знаття з реєстрації місця проживання пані Ірини, яка категорично з цим не погоджувалася і звернулась за допомогою у вирішенні своєї непростої ситуації до правника.

Ірина розповіла, що, вийшовши заміж за чоловіка, стала спільно проживати разом з ним та його матір’ю в будинку останньої, де і прописалась. Але подружні стосунки не склалися, він постійно ображав та бив її, свекруха теж ставилася неприязно. Минулого року чоловік вигнав пані Ірину з дому, в результаті чого вона була вимушена переїхати до своєї матері. Пізніше пожружжя розірвало шлюб в судовому порядку.

Вивчивши матеріали справи, юрист Офісу В'ячеслав Лях повідомив, що в такому випадку законодавство і судова практика, на жаль, не на боці пані Ірини. Формально підстав для відмови в задоволенні позову він не вбачає, адже, згідно з положеннями статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Утім, юрист пообіцяв зробити все можливе для захисту порушених прав клієнтки. 

Так, В'ячеслав Лях підготував обґрунтоване заперечення на позовну заяву, де виклав всі підстави та норми закону, що могли б спростити ситуацію пані Ірини та направив її до суду.   

Але, рішення було однозначним: жінку таки позбавили права користування житловим приміщенням.

Все ж, на думку юриста, негативна практика також є гарним досвідом. Отже, щоб не потрапити в подібну ситуацію, варто звернути увагу на те, що відповідно до статті 71 Житлового кодексу при тимчасовій відсутності члена сім’ї або наймача за ним зберігається жиле приміщення протягом 6 місяців.

Цей строк збільшується в разі:

• призову на  строкову  військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу,  а також призову  офіцерів  із запасу  на  військову  службу  на  строк до трьох років - протягом усього   періоду   проходження   зазначеної   військової   служби;
• перебування   на   військовій   службі   прапорщиків,  мічманів  і  військовослужбовців надстрокової служби -  протягом  перших  п'яти років перебування на дійсній військовій службі;
• тимчасового  виїзду  з  постійного  місця  проживання  за умовами  і  характером  роботи  або  у  зв'язку з навчанням (учні, студенти,  стажисти,  аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;
• влаштування  дитини  (дітей)  на  виховання  до  родичів, опікуна  чи  піклувальника,  у  прийомну  сім'ю,  дитячий  будинок  сімейного  типу,  заклад  для  дітей-сиріт  та  дітей, позбавлених батьківського  піклування, протягом усього часу їх перебування у родичів,  опікуна  чи  піклувальника,  прийомній  сім'ї,  дитячому будинку   сімейного   типу,  закладі  для  дітей-сиріт  та  дітей, позбавлених батьківського піклування. Якщо з будинку,  квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося,  це житло може бути надано  за договором   оренди   іншому   громадянину   до  закінчення  строку
  перебування дитини (дітей) у дитячому закладі  або  до  досягнення нею  (ними)  повноліття  і  повернення  від  родичів,  опікуна  чи піклувальника,  в окремих випадках  -  до  закінчення  навчання  в загальноосвітніх  навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян,  які потребують соціальної допомоги  та соціальної  реабілітації,  а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення  строку  служби  у  Збройних Силах  України  та інших військових формуваннях;
• виїзду  у  зв'язку  з  виконанням  обов'язків  опікуна чи піклувальника,  наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної  квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків;
• влаштування    непрацездатних    осіб,    у   тому   числі дітей-інвалідів,  у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги  -  протягом  усього  часу  перебування  в них;
• виїзду  для   лікування    в    лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;
• взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення  волі  на  певний  строк чи довічне позбавлення волі - протягом   усього  часу  перебування  під  вартою  або  відбування покарання,  якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Крім цього, стаття 405 Цивільного кодексу України передбачає, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Отже, щоб не втратити право користування житловим приміщенням та не потрапити в ситуацію, яка склалася у пані Ірини, в разі виїзду з місця реєстрації, необхідно продовжувати вести там господарство, робити ремонти, спілкуватися з сусідами (які в майбутньому підтвердять Вашу присутність).

Якщо ж такої можливості немає, потрібно скласти письмову домовленість з власником житла, як того вимагає стаття 405 Цивільного кодексу.

Пам’ятайте: ніхто не може бути виселений із займаного житла або обмежений у праві користування жилим приміщенням в інший спосіб, ніж з підстав і в порядку, передбачених законом.

*Ім’я змінено з етичних міркувань.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження». Детальніше про діяльність мережі, засади та принципи роботи  читайте на сайті «Правовий Простір».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».